Україна змінює міграційну політику: чи допоможуть трудові мігранти економіці

В Україні розглядають зміни у міграційній політиці через гострий дефіцит робочої сили, спричинений війною, демографічною кризою та відтоком населення. Йдеться, зокрема, про спрощення процедур легалізації іноземних працівників.

На рівні Офісу президента вже ведеться робота над переглядом списку країн міграційного ризику. Наразі до нього входить близько 70 держав, переважно з Азії та Африки, громадяни яких проходять посилену перевірку.

Водночас бізнес звертає увагу на складність залучення іноземців. Вартість легалізації одного працівника сягає приблизно 40 тисяч гривень, а сама процедура є тривалою та бюрократично складною.

Крім того, частина мігрантів використовує Україну як транзитну країну, залишаючи її невдовзі після прибуття, що ускладнює формування стабільної робочої сили.

За оцінками експертів, демографічна ситуація в країні залишається складною. Для збереження чисельності населення необхідно щороку компенсувати втрати приблизно 300 тисячами осіб. Водночас це не означає автоматичної потреби у такій самій кількості трудових мігрантів.

Ситуація на ринку праці є неоднозначною: попри дефіцит кадрів, кількість вакансій скорочується, а безробіття набуває структурного характеру.

Найбільший дефіцит спостерігається серед кваліфікованих працівників — зварювальників, електриків, слюсарів, а також лікарів. Водночас попит на некваліфіковану працю залишається обмеженим.

Деякі експерти вважають, що масове залучення мігрантів не вирішить проблему. Економіка потребує передусім кваліфікованих спеціалістів, яких потрібно або залучати цільово, або готувати всередині країни.

Окремим викликом є навчання та утримання іноземних працівників. Підготовка може тривати до півтора року, після чого існує ризик їх виїзду до інших країн.

Таким чином, в Україні формується парадоксальна ситуація: дефіцит кадрів є, але він має точковий характер. Тому питання масового залучення мігрантів потребує зваженого та продуманого підходу.