Пенсії в Європі: де старість комфортна, а де доводиться економити

Розмір пенсій у різних країнах Європи суттєво відрізняється, створюючи помітний розрив між Заходом та Сходом континенту.

Пенсіонери Ісландії, Люксембургу та Скандинавії можуть розраховувати на високий рівень виплат та комфортну старість, тоді як у країнах Східної та Центральної Європи часто доводиться економити на базових потребах.

Де платять найбільше
Лідером за середньою пенсією є Ісландія — 35 959 євро на рік. У ЄС найбільші виплати у Люксембурзі (31 385 євро). Також високі пенсії у Норвегії та Данії — понад 30 000 євро на рік.

У скандинавських країнах трохи менше: Швеція — 22 436 євро, Фінляндія — 21 085 євро. Серед країн Центральної та Південної Європи виділяються Австрія (понад 20 000 євро), Італія (19 589 євро), Франція (18 855 євро) та Німеччина (17 926 євро).

Де платять найменше
Найуразливіші пенсіонери у Східній Європі. У Болгарії середня пенсія — близько 300 євро, мінімальна — 240 євро, у Латвії — 390 євро, а у Литві та Естонії — 220–230 євро. Цих коштів часто вистачає лише на продукти, ліки та комунальні послуги, тому багато людей змушені працювати або покладатися на допомогу родини.

Комфорт старості
За даними Mercer CFA Global Pension Index 2024, найкраща пенсійна система — у Нідерландах (84,8 бала), середня пенсія — понад 1200 євро на місяць. Високі позиції займають Ісландія (83,4), Данія (81,6), Ізраїль (80,2) та Фінляндія (75,9).

В Україні середня пенсія становить близько 130–135 євро, у Молдові — близько 200 євро.

Витрати та особливості систем
В Італії, Франції та Іспанії держава витрачає на пенсії 9–12% ВВП, але середні виплати не перевищують 20 000 євро. Обмеження зумовлені старінням населення, солідарним фінансуванням та повільним економічним зростанням.

У Центральній Європі ситуація схожа: Польща та Угорщина виділяють на пенсії схожу частку ВВП, але середні виплати залишаються на рівні близько 7000 євро на рік.

Експерти зазначають, що підвищити пенсії без зайвого навантаження на бюджет можна через збільшення зарплат, залучення старших працівників у економіку та розвиток добровільних накопичувальних схем.