Кількість українських біженців зростає: цифри

За даними Центру економічної стратегії (ЦЕС), до кінця листопада 2024 року за межами України було 5,2 мільйона українських біженців. Із них 3,7 мільйона перетнули західні кордони країни. З моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну залишили 43,0 мільйона людей, з яких повернулося 39,3 мільйона. Це свідчить про значну кількість тих, хто не повернувся. Ці підрахунки не включають громадян, які виїхали через Росію чи Білорусь.

Приблизно 239 тисяч українців залишили країну через територію Росії чи Білорусі. За даними ООН, близько 1,3 мільйона українців стали біженцями у Росії та Білорусі.

Етапи міграції: Основна хвиля міграції припала на березень 2022 року, коли країну залишили 2,5 мільйона людей. Надалі, навесні 2022 року, виїзд знизився, а з травня до вересня фіксувався більший потік повернень, ніж від'їздів. Проте восени 2022 року та взимку 2023 року, після атак на енергетичну інфраструктуру, еміграція знову посилилася. Протягом 2023 року спостерігалися сезонні коливання: навесні кількість повернень перевищила кількість тих, хто виїхав, влітку збільшилася кількість короткострокових поїздок, а восени та взимку знову посилився відтік.

Тенденції 2024: На початку 2024 еміграція тривала, особливо в перші місяці, коли країну залишили 110 тисяч людей. Навесні через посилення ракетних ударів і проблем з енергопостачанням виїзд зріс. У червні еміграція становила 200 тисяч осіб, але у липні-серпні повернулося 111 тисяч українців. Восени знову перевищив відтік, з 85 тисяч осіб, і очікується, що взимку ситуація залишиться стабільною, а навесні 2025 року багато залежатиме від рівня безпеки в Україні.

Соціально-демографічна ситуація: Серед біженців переважають жінки та діти. На грудень 2024 року 44% усіх біженців — дорослі жінки, що на 6 відсотків менше, ніж на початку року. Частка чоловіків збільшилася до 27%, а дітей поменшало — з 32% до 29%. Основну групу становлять жінки 35-44 років, у тому числі 54% поїхали з дітьми. Низька народжуваність та висока еміграція до війни ведуть до старіння населення, і подальший виїзд, особливо жінок та дітей, посилить ці проблеми.

Плани на повернення: Менш ніж половина біженців планують повернутися в Україну. Основними причинами відмови від повернення є військові загрози, економічна нестабільність, зруйнована інфраструктура та труднощі з працевлаштуванням.

Географія українських біженців: На кінець листопада 2024 року 4,2 мільйони українців мали статус тимчасового захисту у країнах ЄС. Найбільше біженців зареєстровано у Німеччині (1,2 мільйона) та Польщі (988 тисяч). У Чехії проживає 385 тисяч українців, що відповідає 35,3 біженцям на 1 тисячу населення — найвищий показник серед країн ЄС. У Молдові та Чорногорії концентрація біженців ще вища.

Найбільш біженців залишило Київ (18%), Харківську область (13,8%) та Донецьку область (9,5%).

Кластери українських біженців: ЦЕС виділяє чотири категорії біженців: "патріотичні" (28%), "квазітрудові мігранти" (25%), "класичні біженці" (22%) та "люди із зони бойових дій" (26%). Найбільшу готовність повернутися виявляють "патріотичні" біженці (86%). "Квазітрудові мігранти" поїхали з економічних причин, і лише 13,5% із них планують повернутися. "Класичні біженці", переважно жінки з дітьми, інтегрувалися в країнах перебування, і їхнє повернення малоймовірне (23%). Серед "людей із зони бойових дій" 43% мають намір повернутися.